Головна ● Публікації ● Звернення до Президента України (з вимогою зупинити карантин та порушення прав українців)

Звернення до Президента України
(з вимогою зупинити карантин та порушення прав українців)

Звернення до Президента України з вимогою зупинити карантин та порушення прав українців Шановний Володимир Олександрович!
Відповідно до статті 102 Конституції України, Президент України є Головою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Конституція України має найвищу юридичну силу. Стаття 21 Конституції України гарантує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, згiдно статтi 22 Конституції України, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України приймаючи антиконституційні постанови «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», порушив права і свободи громадян України.

Конституційний Суд України розглядаючи справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 14 листопада 2019 року № 294-IX, абзацу дев’ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Подання від головного державного санітарного лікаря України Ляшка В.К. про встановлення карантину на території України до Кабінету Міністрів України не було, це підтверджується листом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2020 № 11.1-30/17/718/ЗПІ-20/39.

Нам відомо, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносились відомості про вчинення головним державним санітарним лікарем України Ляшком В.К. злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України, який користуючись службовим становищем підробив «Подання на адресу І. Ємця щодо встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу» від 10.03.2020. Але справу закрили. Всі постанови Міністерства охорони здоров’я України, головного державного санітарного лікаря України щодо організації протиепідемічних заходів у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 носять рекомендаційний характер.

Отже, Кабінет Міністрів України запровадив карантин на території України з порушенням норм Конституції України та процедури, встановленої Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Громадськість обурена тим, що відбувається в навчальних закладах по всій Україні.

Батьків протиправно, всупереч Конституції та законів України через так звані «карантинні заходи» не пускають до школи. Заборонити матері чи батьку бути поряд з дитиною може тільки суд чи орган опіки та піклування. Відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 242) батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Згідно зі статтею 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на БЕЗПЕРЕШКОДНЕ спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене ЗАКОНОМ.

Закон України «Про освіту» (п. 2 ст. 55) передбачає, що батьки здобувачів освіти мають право: захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти.

Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 14) передбачає, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає РІШЕННЯ СУДУ, що набрало законної сили.

Конвенція ООН «Про права дитини» — держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина НЕ РОЗЛУЧАЛАСЯ з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків… Виняток — це коли дітей потрібно захищати від батьків (відібрання дитини, позбавлення батьківських прав за рiшенням суду). Жоден вчитель, завуч, директор чи Міністерство освіти і науки України не може заборонити батьку чи матері бути поряд з їхньою дитиною. Коли батьків не пускають до школи, до їхніх дітей — це ненормально і суперечить Конституції і законам України. Батьки мають право знати в яких умовах навчаються їхні діти; як харчуються, в які ходять туалети. Батьки можуть бути присутніми на уроках, щоб знати, хто і як навчає дітей.

Запроваджуючи дистанційне навчання у закладах освіти Кабінет Міністрів України проігнорував той факт, що ані вчителі, ані діти та їх батьки не готові до таких різких та кардинальних змін у навчальному процесі, що існує проблема у технічному забезпеченні: багатьох дітей батьки відвезли з міста і ті взагалі не мали доступу до інтернету. Подібний досвід – і у школах маленьких населених пунктів. Не у всіх школярів є доступ до інтернету та необхідні для дистанційного навчання гаджети. Крім того, у багатьох сім'ях – кілька дітей, а ноутбук чи сучасний смартфон є лише один. Відповідно, немає можливості всім одночасно слухати онлайн-уроки чи виконувати завдання.

В Україні не було розроблено реальної програми та способiв організації діяльності учнів з навчальним матеріалом для дистанційного навчання. Усіх учасників освітнього процесу не забезпечили гаджетами й інтернетом. Діти не можуть жити виключно в цифровому світі. Тому дуже важливо поєднати їх потребу у русі й спілкуванні та новітні технології. Неприпустимо обумовлювати можливість відвідування дитиною школи і отримання ним повноцінної освіти згодою на проведення діагностики проти коронавирусной інфекції. Це явне порушення прав дитини на освіту.

У преамбулі до Конвенції про права дитини (прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року) містяться такі декларації:
- визнання властивої людині гідності, рівних і невід'ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення свободи, справедливості і миру на Землі.
- кожна людина має володіти всіма зазначеними в них правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини.

Введений Кабінетом Міністрів України обов’язковий «масочний режим» є абсурдним.
Звичайні хірургічні маски не захищають від вірусів чи бактерій, які переносяться повітрям, а саме таким шляхом "передаються більшість вірусів". Маски надто вільно фіксують на обличчі, вони не мають повітряного фільтра і залишають очі відкритими.

Маски, які знаходяться у масовому продажу та в більшості використовуються населенням, взагалі не є хірургічними, призначення таких масок – для захисту від пилу, повітря, пилку, але ніяк не від «смертельного коронавірусу». Деякі маски виготовляються взагалі не відомо з чого та без будь-якої сертифікації, що суперечить вимогам до цієї продукції викладеним у наказі Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2009 № 790 «Про затвердження Примірної технологічної інструкції з виготовлення масок медичних марлевих та узгодження Типових технічних умов «Маски медичні марлеві».

Крім того, згiдно рекомендациям МОЗ України, щоб маска захищала, а не шкодила, треба правильно нею користуватися. Змінювати її кожні 2-4 години, не торкайтися її зовнішнього боку, утилізувати та в жодному разі не використовувати повторно! Але через їх вартість громадяни України не взмозі кожні 2-4 години міняти маску на нову та правильно їх утилізувати.

Коли людина носить медичну маску багато годин, то сама маска стає розсадником мікробів. Адже людина з кожним видихом віддихає мільйони мікробів, і коли вони всі скупчуються на масці. В такому випадку маска завдає лише шкоди людському організму, ніж захищає його. А від вірусів такі маски не захищають взагалі.

Громадськість виступає категорично проти примусової вакцинації, яку хоче запровадити влада.

22 вересня на розгляд Верховної Ради був внесений законопроект № 4142 «Про систему громадського здоров’я». Ініціаторами виступила група народних депутатів на чолі з Михайлом Радуцьким, головою комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Автори пропонують зараховувати дітей і до закладів освіти, і до закладів оздоровлення та відпочинку лише за наявності профілактичних щеплень згідно календаря.

Не оминули увагою автори законопроекту й доросле населення. Українців хочуть зобов'язати робити профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, вірусний гепатит В, паротит, краснуху, пневмококову та гемофільну інфекцію. А тих, хто ухилятиметься від обов’язкових щеплень проти інфекційних хвороб, пропонують «усувати за поданням посадових осіб уповноваженого органу у сфері громадського здоров’я, органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері від роботи, навчання, відвідування закладів освіти».

Статтею 28 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Вважаємо законопроект 4142 антиконституційним, таким, що порушує права та свободи громадян, а його прийняття спричинить значний суспільний резонанс. Виступаємо категорично проти розгляду цього законопроекту.

25 серпня 2021 року Міністерства економіки України на сайті міністерства оприлюднило "Лист-роз’яснення щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби covid-19". В листі-роз’ясненні Міністерства економіки України крім держаного законодавства посилається на Резолюцію 2361(27.01.2021) Парламентської асамблеї Ради Європи в якій вона закликає та рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов’язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію. Посилання на лист-роз’яснення.

Але незважаючи на це зі сторони Міністерства охорони здоров’я України ініціюють заходи з агресивної реклами «вакцинації» зі застосуванням прийомів маніпуляції, психологічний тиск на громадян України. До нашої організації звертаються люди (батьки, вчителя, медики, працівники різних сфер) с проханням про допомогу, відстояти свої конституційні права, відстояти своє право на добровільну вакцинацію! У освітніх закладах, медичних установах, військових частинах, органах Національної поліції, органах соціальних служб (список можна продовжувати) за наказами «згори» проводиться примусова вакцинація співробітників і студентів!

До людей, які відмовляються вакцинуватися (з різних причин), застосовуються:
• дисциплінарні стягнення (аж до звільнення);
• відмова в допуску до робочого місця;
• відмова в наданні щорічної оплачуваної відпустки;
• відмова в зарахуванні до ВНЗ…
Не кажучи вже про моральний і психологічний тиск! Це є грубими порушеннями міжнародних і національних стандартів прав людини!
У вересні 2021 року у Верховній Раді з’явився проєкт постанови про надання переваг (прав і свобод) людям, які вакцинувались проти Ковід-19. Посилання на проект постанови 6002.

Подібні закиди є відверто антиконституційними та антилюдяними, фашистськими за своєю суттю. В постанові пропонується порушувати невідʼємне право на працю нещеплених осіб та обмежувати право працювати установам (підприємствам), орієнтуючись на відсоток щеплених працівників і клієнтів, тобто запровадити дискримінацію за не отриманими медичними послугами, які, до речі, в Україні анонсовані як добровільні.

«Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (Конституція України, стаття 24 ч.1). В даному випадку іншою ознакою виступає вакцинний статус.

«Виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;» (п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України); правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації (п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Вимагаємо не підтримувати прийняття цієї постанови, бо вона являє собою відвертий шантаж з метою примусу до вакцинації, яка є в Україні добровільною (добровільність не передбачає ніяких санкцій за відмову чи привілеїв за здійснення).

Крім того, жодна відома вакцина від коронавірусної хвороби covid-19 не пройшла всіх стадій клінічних випробувань! Тобто ці препарати ще не є вакцинами, а є експериментальними препаратами, які знаходяться на ІІІ фазі клінічних випробувань, а люди, які проходять так звану «вакцинацію» - учасники медичного експерименту! Відомі важкі наслідки після проходження таких експериментів.

У 1947 році в Нюрнберзькому кодексі було проголошено, що добровільна згода учасників є при будь-яких обставинах необхідною умовою проведення медичних досліджень на людині. У Гельсінкської декларації (1964 рік) закріплені в цьому Кодексі принципи отримали подальший розвиток і були пов'язані з нормами лікарської етики, сформульованими в Женевській декларації(1948 рік). У Амстердамської декларації прав пацієнтів, прийнятої Всесвітньою організацією охорони здоров'я в 1994 році, усвідомлене згоду було проголошено необхідною умовою будь-якого медичного втручання, а також було закріплено право пацієнта відмовитися від будь-якого такого втручання або зупинити його.

Дотримання принципу поінформованої згоди - це один з основних елементів забезпечення поваги до особистої автономії, самовизначення і людської гідності індивідуума в рамках безперервного ланцюжка надаються на добровільній основі медичних послуг. Усвідомлену згоду в медицині, включаючи, зокрема, клінічну практику, практику охорони здоров'я та медичні дослідження, є невід'ємним аспектом поваги, захисту і реалізації права на здоров'я, закріпленого в статті 12 Міжнародного пакту про економічні соціальні та культурні права і проголошеного в цілому ряді міжнародних і регіональних договорів з прав людини та в конституціях різних країн.

Усвідомлену згоду являє собою не просто відсутність заперечень проти медичного втручання, а прийняте добровільно і на основі достатньої інформації рішення, що гарантує пацієнтові право на участь у прийнятті рішень медичного характеру і покладає на медичних працівників відповідні функції та обов'язки.

Усвідомлену згоду дійсно тільки в тому випадку, якщо воно було документально підтверджено до медичної процедури і було добровільним, тобто було отримано без примусу і без неналежного впливу і не стало результатом неправильної інтерпретації. Під примусом, зокрема, розуміється тиск того чи іншого роду, яке відчуває пацієнт, наприклад втома або стрес. Під неналежним впливом мається на увазі ситуація, коли пацієнт вважає, що його відмова може спричинити за собою неприємні наслідки (наприклад, недопуск до навчання в школі).

Усвідомлену згоду зачіпає відразу кілька елементів неподільних, взаємозалежних і взаємозалежних прав людини. Крім права на здоров'я, сюди входить:
- право на самовизначення,
- право на свободу від дискримінації,
- право на захист від примусової участі в дослідах,
- право на безпеку і на повазі до людської гідності, право на визнання правосуб'єктності,
- право на свободу переконань і на вільне їх вираження та ін.

Всі держави - учасники Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права взяли на себе правове зобов'язання не перешкоджати здійсненню прав, проголошених у Пакті, включаючи право на здоров'я.

Громадськість обурена також і тим, що введені Кабінетом Міністрів України карантинні заходи призвели до величезних грошових втрат як окремих домогосподарств, робітників, підприємців, так і бюджетів всіх рівнів. При цьому незаконність карантинних заходів підтверджується не тільки їх надмірністю та відсутністю належного обґрунтування необхідності і суворості кожного з них, але і грубим порушенням встановлених законом процедур та ігноруванням вимог Конституції на найвищому рівні.

Звертаємо увагу, що в світі вже є прецеденти успішного оскарження впроваджених із порушенням закону карантинних заходів. Зокрема, рішенням Муніципального суду Праги від 23.04.2020 були визнані незаконними окремі обмеження, введені розпорядженням Міністерства
охорони здоров’я Чехії (включаючи комендантську годину, заборону відвідувань у лікарнях, заборону окремих видів роздрібної торгівлі та надання послуг).

В рішенні Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) чітко вказано, що обмеження прав і свобод можливе тільки під час надзвичайного і воєнного стану, ст. 64 Конституції і тільки рішенням Верховної Ради. Все інше вважаємо злочином проти державного устрою і українського народу.

Стосовно паспорта вакцинації, що є по суті узаконена дискримінація.

В даному випадку мова йде про несправедливий інструмент, який ділить людей і це є невигідним становищем людей по одному з семи встановлених мотивів дискримінації (етнічна приналежність, стать, гендерна ідентичність, сексуальна орієнтація, вік, політичні і будь-які інші внутрішні переконання або інвалідність). Що є грубейшім порушенням конституційних прав громадян. Даний метод є ні що інше як дискримінація здорових людей.

Концепції про необхідність даних паспортів в повноцінному вигляді ніхто не бачив. Але ясно і чітко видно, що мова йде про введення самого різного роду обмежень: обмеження на переміщення всередині країн, в тому числі і України, на участь в різного роду громадських заходах, працевлаштуванні... мова йде фактично про дискримінацію тих, хто не отримав щеплення від коронавируса, мова йде про заборону використовувати свої конституційні права. Важливо, що повністю обмежені в правах будуть переважно здорові люди... якщо мова йде про обмеження якоїсь категорії громадян, то відбувається поділ людей на "правильних і неправильних".

У своєму виступі представниця Всесвітньої організації охорони здоров'я Маргарет Харріс отметіла - «На даному етапі ми не хотіли б, щоб країни вимагали наявності «вакцинного паспорта» при в'їзді та виїзді. Ми поки не впевнені, що вакцини запобігають поширенню інфекції».

Спроби розділити людей по імунологічному принципом роблять в різних країнах, в тому числі в Україні. Європейська комісія нещодавно оприлюднила законопроект про цифрових "зелених паспортах", чим викликала критику з боку ВООЗ. Наявність такого паспорта означає, що його володар вважається відносно безпечним з точки зору поширення коронавируса. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я вважають такий поділ неетичним з медичної точки зору.

Введення для жителів різних країн обов'язки мати паспорта вакцинації, що підтверджують наявність щеплення від COVID-19, для того, щоб подорожувати, в умовах браку відповідних препаратів призведе до дискримінації. Про це заявив в ході прес-конференції генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) Тедрос Адханом Гебрейесус.

Громадськість виступає КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ дослідів, які вчиняються над українським народом і ВИМАГАЄ:

1. Негайно припинити дію карантинних заходів, введених антиконституційними протиправними постановами Кабінету Міністрів України на території України.

2. Негайно припинити обов’язковий «масочний режим», запроваджений на території України.

3. Негайно припинити вчинення психологічного чи будь-якого іншого тиску на громадян України за небажання піддавати своє тіло медичним дослідам так званою «вакцинацією».

4. Не допустити запровадження на території України дистанційного навчання в закладах освіти.

5. Не допустити прийняття антиконституційного законопроекту № 4142 «Про систему громадського здоров’я», який передбачає обов’язкову вакцинацію громадян України, як дітей, так і дорослого населення.

6. Не допустити прийняття антиконституційного проєкта постанови № 6002 про надання переваг (прав і свобод) людям, які вакцинувались проти ковід 19.

7. Не допустити введення паспортів чи сертифікатів вакцинації.

8. Відновлення Конституційного ладу.

9. Притягнути до кримінальної та адміністративної відповідальності чиновників, які неконституційними карантинними постановами та незаконними карантинними діями порушили конституційні права людини, спричинили емоційні та фізичні травми, сприяли занепаду економіки, культури, спорту країни та геноциду українського народу.